Історія справи

Постанова ВГСУ від 24.12.2014 року у справі №909/693/13
Постанова ВГСУ від 12.02.2014 року у справі №909/693/13
Постанова ВГСУ від 15.07.2015 року у справі №909/693/13
Постанова ВГСУ від 19.04.2017 року у справі №909/693/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2014 року Справа № 909/693/13

Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого:Черкащенка М.М.,суддів:Жукової Л.В., Студенця В.І. (доповідач),за участю представників сторін позивача - Фільварський М.М.; відповідача - Яковишин З.В.; розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від14.11.2013та на рішенняГосподарського суду Івано-Франківської областівід24.07.2013у справі № 909/693/13за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Проммонтаж-СУ-27"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім"простягнення 202 163, 95 грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Проммонтаж-СУ-27" (далі - ТОВ "Проммонтаж-СУ-27") звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" (далі - ТОВ "Карпатнафтохім") про стягнення суми заборгованості за виконані роботи згідно договору в розмірі 202 163, 95 грн.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 13.06.2013 порушено провадження справі № 909/693/13 за позовом ТОВ"Проммонтаж-СУ-27" до ТОВ "Карпатнафтохім" про стягнення 202 163, 95 грн.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області (суддя Ткаченко І.В.) від 24.07.2013 позов задоволено. Суд стягнув з ТОВ "Карпатнафтохім" на користь ТОВ "Проммонтаж-СУ-27" 202 163, 95 грн. заборгованості за договором підряду.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Матущак О.І., судді Дубник О.П., Скрипчук О.С.) від 14.11.2013 рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24.07.2013 залишено без змін, а апеляційну скаргу ТОВ "Карпатнафтохім" без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 24.07.2013 та постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.11.2013, ТОВ "Карпатнафтохім" подало касаційну скаргу, в якій просить рішення та постанову судів скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

У касаційній скарзі ТОВ "Карпатнафтохім" посилається на те, що в порушення вимог ст.ст. 16, 526, 599, 626, 628, 651, 654, 837, 875, 877, 882 ЦК України, ст. 318 ГК України, Постанови КМ України "Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряд в капітальному будівництві" № 668 від 01.08.2005 обставини даної справи суд апеляційної інстанції з'ясував неповно та необ'єктивно, з порушенням вимог матеріального та процесуального права, внаслідок чого виніс постанову, якою відмовив в задоволенні апеляційної скарги скаржника на рішення, яким задоволено позовні вимоги позивача про стягнення із скаржника 202 163, 95 грн. заборгованості за договором.

При цьому, скаржник вказує на те, що будь-які листи, замовлення чи звернення сторін за договором про необхідність виконання додаткового об'єму робіт, письмового погодження вартості виконання додаткових робіт, що становлять предмет договору, відсутні в матеріалах справи. У зв'язку з чим звернення позивача із позовом про стягнення 202 163, 95 грн. заборгованості на підставі односторонніх актів виконаних підрядних робіт та довідки про вартість виконаних підрядних робіт, без погодження між сторонами договору їх переліку та без укладення відповідних додатків до договору в письмовому вигляді щодо виконання цих робіт, не може служити доказом того, що позивач виконував зазначені підрядні роботи.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 29.01.2014 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено на 12.02.2014

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено господарськими судами між ТОВ"Промонтаж СУ-27" (підрядник) і ТОВ "Карпатнафтохім" (замовник) 19.05.2011 було укладено договір № А201101926 на виконання підрядних робіт по ремонту технологічних трубопроводів, металоконструкцій та устаткування цеху з виробництва хлорвінілу, вінілхлориду і каустичної соди, за умовами якого замовник доручив, а підрядник зобов'язався виконати відповідно до умов договору комплекс робіт по ремонту технологічних трубопроводів, металоконструкцій та устаткування цеху з виробництва хлорвінілу, вінілхлориду і каустичної соди як матеріалами замовника так і власними матеріалами згідно з специфікацією, що є додатком № 1 до договору (п. 1.1 договору).

Замовник зобов'язався прийняти й оплатити дану роботу в порядку та на умовах, передбачених цим договором (п. 1.2 договору). Підрядник зобов'язався виконувати всі вказівки замовника з приводу виконання роботи (п. 2.3 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору вартість робіт становить 273 350, 40 грн., яка може бути збільшена або зменшена відповідно до фактично виконаних об'ємів робіт. У випадку виникнення додаткових об'ємів робіт оформляється додаток до цього Договору.

Зміна вартості робіт підлягає обов'язковому письмовому погодженню двох сторін (п. 3.2 договору).

Пунктом 4.3 договору встановлено, що термін виконання робіт травень-грудень 2011 року.

Згідно з п. 6.1 договору здача-приймання виконаних робіт, відповідно до умов розділу 6 договору, здійснюється не пізніше третього числа місяця наступного за звітним з оформленням акту типової форми КБ-2В, довідки про вартість типової форми КБ-3, податкової накладної.

Оплату за виконані роботи замовник проводить щомісячно протягом 10 днів після підписання актів форми КБ-2В та довідок форми КБ-3 (п. 7.2 договору).

Пунктом 8.1 передбачено, що підрядник взяв на себе зобов'язання, зокрема виконати всі роботи, які визначено у договорі та додатках до нього, в повному обсязі та у встановлені строки і передати замовнику; виконати за взаємною згодою з замовником всі додаткові роботи, що виникнуть у ході виконання основних робіт

Сторони погодили також додатки № 1, № 2 та № 3 до цього договору - специфікацію на роботи, графік виконання робіт, договірну ціну.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що після виконання підрядником визначених умовами договору основних робіт по ремонту технологічних трубопроводів, металоконструкцій та устаткування цеху з виробництва хлорвінілу, вінілхлориду і каустичної соди, представниками замовника було складено дефектні акти, згідно з даними яких, визначили необхідність виконання відповідних додаткових робіт по ремонту технологічних трубопроводів, металоконструкцій та устаткування цеху з виробництва хлорвінілу, вінілхлориду і каустичної соди.

На підставі вказаних дефектних актів, ТОВ "Карпатнафтохім" виготовлено локальні кошториси №2-1-1/11-5830-р, №2-1-1/11-5828-р і №2-1-1/11-5686-р, у яких містяться посилання на вказані дефектні акти. Такі кошториси підписані двома представниками замовника та затверджені заступником генерального директора Кунєвим Г.П.

Згідно письмових та усних пояснень представників відповідача, виготовлені кошториси на підставі дефектних актів, для виконання позивачу не передавалися, а представники позивача практично обманним способом заволоділи їх копіями і використали як доказ для пред'явлення позову.

Також господарськими судами встановлено, що три підсумкові відомості ресурсів (витрати по факту), тобто до кожного із трьох локальних кошторисів, підписані від замовника його працівниками Вихненком В.І., Кохан М.В. та Парцей П.Т., які згідно письмових пояснень позивача є посадовими особами: представник кошторисної служби, старший механік та інженер відповідно.

ТОВ "Проммонтаж СУ-27" були складені відповідні акти форми КБ-2В і довідки форми КБ-3 на загальну суму 202 163, 95 грн., яка відповідає підсумковій сумі усіх трьох кошторисів №2-1-1/11-5830-р, №2-1-1/11-5828-р і №2-1-1/11-5686-р, які направлені замовнику для прийняття, підписання та оплати.

Оскільки, замовник вказаних документів не підписав і не повернув підряднику, оплати не провів, 25.05.2012 і 09.08.2012, підрядник звертався з листами до замовника щодо врегулювання питання погашення заборгованості.

ТОВ "Карпатнафтохім" 28.08.2012 надіслав ТОВ "Проммонтаж СУ-27" листа, із змісту якого вбачається, що замовник вважає укладений між сторонами договір виконаним в повному обсязі і передбачені ним роботи - оплаченими, а підстав для оплати додаткових робіт на суму 202 163,95 коп. замовник не вбачає.

Отже предметом даного спору є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за виконані додаткові роботи згідно з укладеним між сторонами договором підряду.

Таким чином, хоча сторонами і були допущені порушення умов договору підряду щодо письмового складання додатку до договору для проведення додаткових підрядних робіт згідно дефектних актів та окремі норми чинного законодавства щодо порядку складання додаткових двосторонніх документів з цього приводу, проте, враховуючи наявність складених відповідачем дефектних актів, наявність локальних кошторисів, виготовлених відповідачем на підставі вказаних дефектних актів, що не оспорюється відповідачем, наявність неоскаржених відповідно до ч.4 ст. 882 ЦК України актів виконаних робіт та наявність підсумкових відомостей ресурсів (витрати по факту), підписаних працівниками відповідача, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції в свою чергу на підставі та у сукупності наведених вище доказів прийшов до правильного висновку, про підтвердження факту проведення підрядником додаткових підрядних робіт на суму 202 163,95 грн., які були погоджені із замовником.

Разом з тим, колегія суддів вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними та необґрунтованими з огляду на таке.

Виходячи із тих правовідносин, які склалися між сторонами, вони за своєю правовою природою є відносинами будівельного підряду, які регулюються параграфом 3 глави 61 ЦК України.

При цьому норми, що складають загальні положення про підряд, застосовуються в субсидіарному порядку, співвідносячись з нормами, присвяченими окремим видам підряду, за правилами співвідношення загальних та спеціальних норм. Наявність спеціальної норми, що регулює конкретний вид підряду, є перешкодою для застосування до цього виду підряду відповідної норми, що міститься в загальних положеннях про підряд.

Згідно з ч. 1 ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Відповідно до ст. 877 ЦК України підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт.

Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

Договором будівельного підряду мають бути визначені склад і зміст проектно-кошторисної документації, а також має бути визначено, яка із сторін і в який строк зобов'язана надати відповідну документацію.

Статтею 878 ЦК України передбачено, що замовник має право вносити зміни до проектно-кошторисної документації до початку робіт або під час їх виконання за умови, що додаткові роботи, викликані такими змінами, за вартістю не перевищують десяти відсотків визначеної у кошторисі ціни і не змінюють характеру робіт, визначених договором.

Внесення до проектно-кошторисної документації змін, що потребують додаткових робіт, вартість яких перевищує десять відсотків визначеної у кошторисі ціни, допускається лише за згодою підрядника. У цьому разі підрядник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків.

При цьому, господарськими судами не було враховано п. 8.1.4 договору, згідно з яким цей договір укладений на умовах тендерної документації ТОВ "Карпатнафтохім" - замовник і тендерної пропозиції ЗАТ "Проммонтаж СУ-27" - підрядник (протокол 10-ТК засідання тендерної комісії від 19.05.2011).

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 № 668 затверджено загальні умови укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, які відповідно до Цивільного кодексу України визначають порядок укладення та виконання договорів підряду на проведення робіт з нового будівництва, реконструкції будівель і споруд та технічного переоснащення діючих підприємств, а також комплексів і видів робіт, пов'язаних із капітальним будівництвом об'єктів, і є обов'язковими для врахування під час укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві незалежно від джерел фінансування робіт, а також форми власності замовника та підрядника (субпідрядників) (п. 2 Загальних умов).

Згідно з п. 21 Загальних умов у разі укладення договору підряду за результатами торгів (тендеру) вид договірної ціни та вимоги до кошторису визначаються у тендерній документації замовника. Договірна ціна у цьому випадку повинна відповідати ціні, зазначеній у тендерній пропозиції підрядника, визнаного переможцем торгів (тендеру).

У п. 24 Загальних умов передбачено, що тверда договірна ціна може коригуватися тільки за взаємною згодою сторін.

При цьому, сторони у договорі підряду можуть передбачати порядок уточнення твердої договірної ціни зокрема у разі потреби в усуненні недоліків робіт, що виникли внаслідок невідповідності встановленим вимогам проектної документації, забезпечення якою покладено на замовника.

Так, п. 8.2.1 договору передбачено, що замовник бере на себе зобов'язання, зокрема передати підряднику на час виконання робіт ремонтний майданчик (обладнання) та необхідну проектно-кошторисну документацію, наряди-допуски на проведення робіт підвищеної небезпеки.

Таким чином суди попередніх інстанцій, встановивши, що представниками замовника було складено дефектні акти, згідно з даними яких, визначено необхідність виконання відповідних додаткових робіт по ремонту технологічних трубопроводів, металоконструкцій та устаткування цеху з виробництва хлорвінілу, вінілхлориду і каустичної соди, не з'ясували у зв'язку з чим виникла така необхідність.

Відповідно до п. 8.1.2 підрядник взяв на себе зобов'язання виконати за взаємною згодою з замовником всі додаткові роботи, що виникнуть у ході виконання основних робіт.

Замовник має право вносити зміни і доповнення до проектної документації щодо складу, обсягу і вартості робіт та погоджувати свої рішення з підрядником з їх письмовим оформленням (п. 5.5 договору).

Отже, окрім того в порушення норм ст. 878 ЦК України та положень договору щодо необхідності погодження додаткових робіт із підрядником, господарські суди, встановивши, що дефектні акти, виготовлені на їх підставі локальні кошториси та складені до них підсумкові відомості ресурсів були підписані замовником, не з'ясували чи було погоджено визначені у зазначених документах роботи з підрядником та в якій формі.

Згідно з ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

У п. 6 оглядового листа Вищого господарського суду України "Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду" від 18.02.2013 № 01-06/374/2013 викладено правову позицію, згідно з якою відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

У свою чергу, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про задоволення позову на підставі складених і підписаних в односторонньому порядку ТОВ "Проммонтаж СУ-27" актів форми КБ-2В і довідки форми КБ-3 на загальну суму 202 163, 95 грн., проте не врахували мотиви відмови ТОВ "Карпатнафтохім" від їх підписання та не перевірили доводи відповідача щодо фактичного невиконання таких робіт, оскільки відповідач факт виконання робіт заперечував не лише в Акті від 10.07.2013, але й у листі № 916-к від 28.08.2012.

Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду (ч. 2 ст.111-5 ГПК України).

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (ч. 1 ст. 111-10 ГПК України).

Оскільки як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустились неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 4-7 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, то це відповідно є підставою для скасування рішень судів попередніх інстанцій, та передання справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін, і, залежно від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.11.2013 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24.07.2013 у справі № 909/693/13 - скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий - суддя Черкащенко М.М.

Судді: Жукова Л.В.

Студенець В.І.